Parents2IT: як допомогти підлітку обрати професію?
Kharkiv IT Cluster15 листопада в межах проєкту Parents2IT від Kharkiv IT Cluster було проведено вебінар для батьків, на якому разом з експертами розбиралися, як допомогти дитині обрати професію та не розчаруватися на шляху до мети.
Спікерками вебінару стали Юлія Рак — HR-менеджерка компанії SevenPro, яка має багаторічний досвід роботи з молодими фахівцями та знає, як важливо обирати правильну кар’єрну стежку, та Лілія Манченко й Марина Гундар — директорки школи «Орбіта», які мають значний досвід у галузі освіти й дитячого розвитку.
Під час дружньої бесіди дізналися, чим керуватися при виборі професії, як «розкрити», чим цікавиться дитина й розвинути її приховані таланти, за чим варто «гнатися» в умовах сучасної конкуренції на ринку праці, до чого варто готуватися й чи можна розраховувати на «золоті гори» на старті кар’єрного шляху.
У статті ділимося порадами з вебінару 👇
Як уберегти дитину від неправильного рішення при виборі професії?
Пані Марина зазначає: «Я би в цьому питанні змінила формулювання». На думку директорки, коли дитина робить самостійний дорослий вибір, слів на кшталт «неправильний» варто уникати. Підлітка потрібно налаштовувати на те, що «який би вибір він не зробив, усе може спрацювати».
Батькам варто доносити до дитини, що будь-яка професія може принести успіх, а вони будуть надійною підтримкою на шляху до успіху. Розуміння, що існує «надійний тил», де тебе приймають із успіхами й невдачами, допомагає ухвалювати більш самостійні рішення.
Як уникнути розчарування в обраній професії?
«Не очаровуйтеся, щоб не розчаровуватися» — усміхається пані Марина. Спікерка наголошує: професія — стиль життя. Розпитайте дитину, чому цей фах її зацікавив та яким вона бачить своє майбутнє. З’ясуйте разом, чи збігаються очікування з реальністю — із тим, що насправді може «запропонувати» професія.
«Уберегти — це не зовсім про життєві, реальні умови» — додає пані Лілія. Усі помиляються. Успіх і невдача загалом залежатимуть від того, як дитина поставиться до помилки, чи допоможуть їй батьки розібратися з труднощами.
Пані Лілія зазначає, що в освіті досі можна спостерігати поширений страх помилитися. Батькам важливо виховувати дитину без нього, бо зусилля, витрачені на переживання, краще докласти до виправлення промаху, на рух уперед. Узагалі помилки — ознака навчання. За старою істиною, не помиляються лише ті, хто нічого не робить. Задача батьків — показати варіанти виправлення ситуації.
До того ж, як викладачка університету, пані Лілія запевняє, що під час навчання в ЗВО абсолютно нормальна практика — змінити спеціальність, якщо студент обрав інший вектор розвитку.
Як вибудувати ефективну комунікацію з дитиною?
Пані Лілія радить дорослим провести самостійне дослідження: дізнатися більше про професії та навички, які їм відповідають. До дитини батькам можна приходити вже зі списком «професія — навички». Це змотивує підлітка або він погляне на ширший вибір і зацікавиться чимось новим. Далі важливо підтримувати дитину в розвитку навичок: наприклад, записати до репетитора з англійської, разом дивитися фільми цією мовою, якщо дитина обрала ІТ.
Розвивайте таланти дитини, навіть якщо йдеться про базові шкільні предмети: сучасна сфера ІТ тісно пов’язана з наукою. Подбайте й про комунікативні навички, навчіть висловлювати свою думку. Пані Лілія підкреслює, що важливо наголошувати, що в дитини гарно виходить. «Найбільш ефективна комунікація — не обрізати шляхи, а окреслювати можливості» — підсумовує спікерка.
Як визначити, у якому напрямі дитині краще розвиватися?
Пані Юлія підмічає, що набагато легше розвивати дитину, коли її уподобання чи таланти чітко окреслені. У неї, як у матері, часто поставало питання, що ж робити, коли всі спостереження й розпитування дитини не дають результатів або коли відповідь — «не хочу нічого».
Спікерка провела експеримент зі своїм сином. Вона повністю «відпустила» підлітка на один шкільний рік, щоб виявити, які його сильні сторони за відсутності стороннього впливу. За результатами цього року було виявлено здібність до математики. У родині ухвалили рішення не посилювати «слабкі» сторони, а розвивати сильну (і, звісно, готувати дитину до іспитів :).
Як замотивувати підлітка?
Пані Марина зазначає, що мотивація поділяється на:
- зовнішню — «не складеш іспит — не купимо велосипед»;
- внутрішню — із переконань чи цілей дитини.
Проблема зовнішньої мотивації — вона зникає разом із постійною присутністю чи наглядом «мотиватора» або й зовсім викликає бунт. Чим більший тиск — тим більший супротив, таким чином можна легко отримати результат, протилежний бажаному.
Варто сприяти формуванню в підлітка внутрішньої мотивації: занурювати дитину в умови, у яких дитина сама розумітиме, що вчитися — класно. Можливо, для цього потрібно змінити школу чи формат навчання, або походити по івентах, де аудиторія — зацікавлені люди, які вже демонструють певні навички, яких вони набули.
До того ж, треба враховувати, що наразі в Україні багато дітей мають суттєві освітні втрати. Потрібно реагувати на звернення дитини за допомогою, коли вона чогось не може або не розуміє, але в жодному разі не наказовим «то піди вивчи».
Серед варіантів, які допоможуть дитині й не викличуть відрази до навчання пані Марина виділяє:
- заняття з репетитором, який допоможе опанувати матеріал:
- перехід до школи, яка працює з освітніми втратами: тестування для визначення рівня —> формування особистої освітньої траєкторії;
- пояснення від батьків (хоча іноді дитина може не сприймати такий варіант).
Загалом, мотивація працює, коли є «мотиваційний цикл»: почав робити —> щось вдалося —> пробую ще. «Шукайте ситуацію успіху» — радить пані Марина.
Не варто вдаватися й до мотивації на кшталт «потерпи ще, я тебе розумію, скоро це закінчиться» — бо тоді в дитини формується думка, що освіта — тимчасова «проблема», не варта особливих зусиль. Бути обережними з фразами типу «математика — це важко» радить пані Лілія. Пам’ятайте, що ви сильно впливаєте на формування світогляду й позиції дитини. Не давайте підлітку приводу сумніватися в тому, чи є сенс у вивченні нового.
Пані Юлія додає трохи з «прикладного»: «Шукайте дітям осередки, де вони можуть побачити життя спеціалістів, оцінити його переваги, «приміряти» на себе й зробити висновки». Таким осередком для ІТ можуть стати клуби чи серії івентів у Kharkiv IT Cluster. Такі середовища мотивують розвиватися за обраним напрямом, показують реальні кейси успіху.
Додатковий варіант від пані Юлії — «відірвати» дитину від себе й занурити в доросле життя з його складнощами — від побутових до фінансових. У такому разі часто в кінці є успішний, замотивований спеціаліст, який швидко вчиться й невпинно підіймається кар’єрними щаблями.
Спеціалістка переконана — дітям потрібно створювати умови, у яких їм чогось не вистачає. Це мотивує до змін, до покращення свого життя — отже, мотивує до праці.
Як стереотипи впливають на вибір підлітків та як цьому зарадити?
Пані Лілія починає з розвінчування основного — якщо маєш талант / хист — швидко заробиш багато грошей. У цього «вірування» є проблема: таланту як особливого «гену» не існує. Талант — кількість докладених зусиль. Цим твердженням перекреслюється багато райдужних сподівань на швидкі гроші в ІТ після коротких курсів.
Тяжка робота й довге навчання, які стануть необхідністю для здобуття результатів у цій сфері зрештою «відлякують» фахівців чи змушують їх задуматися про зміну сфери діяльності.
Пані Марина додає про ще один небезпечний вид стереотипів «не знаєш математику — не будеш гарним ІТ-фахівцем». Коли батьки виголошують таке, вони мають бути впевнені, що дитина об’єктивно не має здібностей, а це майже неможливо, оскільки часто оцінка не є відображенням дійсності або дитина здатна опанувати матеріал, але його погано або невчасно пояснили. «Потрібно вірити в дітей», — усміхається спікерка.
Дякуємо Юлії Рак, Лілії Манченко й Марині Гундар за цікаву зустріч!
Підпишись на наш телеграм канал, щоб бути у курсі подій
Також читай новини на наших сторінках в соціальних мережах:
